Моральна дилема кожного арбітражника

Редактор

1 481

0

6 хв.

3

Навряд знайдеться в світі людина, яка, хоча б раз в житті, не потрапила на гачок до пройдисвіта. Відтак, почуття обурення, гніву та розчарування щодо дарма витрачених (або ж видурених) коштів, знайомі, практично кожному.

Отже, сьогодні хочемо висвітити проблему шахрайства в арбітражі трафіка, оскільки бажаючих, «стригти купони» з наївних та довірливих громадян (ака джерел трафіку, партнерок, колег, користувачів) вистачає і в нашій галузі, і деяких з них не приваблює білий чи навіть сірий арбітраж, адже вони вдаються до чорних методів заробітку на трафіку.

Заробіток на довірі

Шахрайство – це відверте паразитування на довірі, яке засуджувалося суспільством протягом всієї історії людства. Судіть самі: діяльність шахраїв не приносить користі, адже вони нічого не створюють. Натомість їх добробут цілком залежить від здатності обдурювати людей та виманювати, подекуди останні, кошти. Саме тому, за шахрайство передбачене покарання у законодавстві будь-якої країни.

В арбітражі трафіка є достатньо прикладів недоброчесної діяльності вебмайстрів, створення відверто шкідливого контенту та обурливих рекламних кампаній, проте об’єднує ці стратегії той факт, що в результаті дій вебів-махінаторів збитки несе не лише цільова аудиторія шахрая, а й вся арбітражна спільнота:

• негативний фон для реклами в інтернеті, оскільки шахрай налаштовує ошуканих користувачів скаржаться на широкий загал;
• посилення тиску з боку найбільш трастових каналів комунікації (Facebook, Google тощо) на всіх, без винятку, арбітражників, що намагаютья запустити рекламні кампанії;
• цільова аудиторія менше довіряє новій рекламі, доводиться більше докладатись у створенні РК і просувати оффери з безліччю обмежень.

Якщо ж залишити за дужками практичні збитки, чорний арбітраж виявляє аморальність вебмайстра. Шахрайство – це завжди свідомий вибір. Погодьтесь, того, хто намагається заробити на арбітражі, впарюючи безнадійно хворому на онкологію диво-препарат, складно назвати «людиною». Так само і тих, хто свідомо грає на людських почуттях та слабкостях.

 Чорний арбітраж

На початку глобалізації, арбітраж трафіка можна було порівняти хіба з полюванням у незайманих джунглях: мінімум правил – максимум профіта. Вже за декілька років ринок еволюціонував, користувачі стали вимогливими та розбірливими, в мережі активно нарощують свою присутність регулятори, також зростає конкуренція серед вебмайстрів. Сьогодні арбітраж, то вже не стільки про фарт, скільки про професійний підхід, наполегливість та стресостійкість, вміння користуватися різними інструментами та джерелами трафіку – від PPC, реклами у Facebook, TikTok, Telegram і розсилок до SEO, інфлюенс та нативки.

Однак не всі веби готові грати за правилами, в гонитві за профітом, є й ті, хто не гребує відвертим ошуканством в надії уникнути покарання. Одразу зазначимо, що найвищий ROI дає просування саме чорних офферів (від 300 до 1000 %). Зумовлюється це тим, що просування такого продукту надзвичайно складний процес, що потребує досвіду та розуміння процесів в арбітражі.

Ми вже писали про те, що поділ на вертикалі в арбітражі трафіку є дуже умовним, як за класифікацією товарів так і за кольором офферів. Проте відверто чорним, притаманні наступні риси:

• товар/послуга заборонені законодавством (контрабанда, наркотичні речовини, порнографія та ін.);
• суперечать загальноприйнятим нормам моралі (злам сторінок, фармацевтика, зокрема товари для невиліковних хвороб та ін.);
• спрямовані на обдурення користувача, з метою заволодіти його коштами (опитування, непотріб замість очікуваного товару або вимога передоплати товару, який не планується надіслати замовнику, вірусні програми, сайти з відверто брехливим контентом тощо).

 Жертвами чорного арбітражу, зазвичай є користувачі, вони завжди залишаються в програші.

Можна з різних боків дивитися на чорний арбітраж: справедливо, що доросла людина несе відповідальність за свій вибір та дії, тож вестися на оманливий контент, чи ні, на спроби видурити кошти – цілковито її рішення. Інший бік цієї медалі, персоналізація – спробуйте уявити собі людину по той бік екрану. Можливо той деп, що вам зараховано, внесла людина з ігровою залежністю, що витратила останні кошти? Крім того, завжди існує ймовірність, що жертвою шахраїв може стати ваш близький друг або родич.

Чи варто ставити на перше місце ефективність заради доходу будь-якою ціною, а людяність, порядність та моральні принципи вважати вторинним та необов’язковим? Від відповідей залежатиме й ваш вибір сторони в арбітражі, ми лише зауважимо, що арбітражник навряд хизуватиметься чорними кейсами в професійній тусовці,якщо хоче зберегти повагу та приязність колег.

Першобіли

Ще один вид шахрайства, який боляче б’є по арбітражній спільноті – першобіли. Йдеться про вебмайстрів, що «нагрівають» соцмережі, тим самим посилюють їхню недовіру до своїх колег. Як результат – знижується рівень трасту акаунтів, натомість підвищується ризик банів аків, з прив’язаними віртуальними картами.  Стратегія проста: веб прив’язує банківську карту до рекламного кабінету і запускає рекламу на сайт замовника, а коли приходить час сплати (білінг) – карта або блокується, або перевидається, чим арбітражник уникає витрат. Оскільки практично в усіх соціальних мережах діє  післяплата за рекламу, першобільник отримує залучення трафіку безкоштовно і втрачає акаунт.  Дехто з них вважає, що він не перший і не останній, таким чином перекладає з себе відповідальність за обман і виправдовує свої дії. Є звісно ж й ті, хто взагалі не бачить ніякої проблеми в такому заробітку на трафіку, проте, переважна більшість арбітражників засуджують першобільників. Вважається, що такий спосіб не тільки шкодить професійному ком’юніті, але й викриває в людині неспроможність працювати на професійному рівні і залучати клієнтів чесним способом за допомогою традиційного арбітражу трафіку. Пешобільник не грає в довгу, він швидше, нагадує кишенькового злодія, що краде дріб’язок. Та й загалом, на нашу думку, видавати об’єми на спенді значно простіше, ніж щоденно запускати 20-30 нових акаунтів.

До проблем із просуванням доклалися також і кардери – викрадачі коштів з платіжних карт. Їхній спосіб «заробітку на трафіку» істотно ускладнює фармлення акків та залив реклами для інших замовників, оскільки джерела трафіку підвищують рівень пересторог до прив’язання карт у рекламному кабінеті.

Фродовий трафік

Власне, фрод (fraud – англ.) перекладається, як «шахрайство». Фродовий трафік – різноманітні способи імітувати цільову дію, яка потрібна для виконання KPI рекламодавця по залученню ЦА (боти, клікові ферми та інші технології), вони не приводять реальних користувачів, проте намагаються проковтнути його рекламний бюджет і отримати свою нечесно зароблену комісію. До речі, фродом не гребують не тільки окремі веби, а й рекламні майданчики, агрегатори та маркетингові компанії, щоби досягти потрібних показників об’єму та якості трафіка.

Раніше фрод був більш розповсюджений на ринку мобільної реклами. Проте останніми роками він охопив і залучення трафіку з десктопу, а з появою в арбітражі серйозних бюджетів, якість ботів та інших скам-технологій помітно підвищилася. Як наслідок, солідні рекламодавці змушені постійно перевіряти трафік та посилювати вимоги, аби убезпечитися від шахрайства.

Партнерські програми, СРА-мережі і рекламодавці вже давно використовують антифродові системи та ще на початку співпраці попереджають вебмайстрів про небажані джерела трафіка та наслідки фроду. Арбітражники, які прагнуть професійного розвитку та знані команди, що цінують власну репутацію, не займаються фродом. На жаль, тих, хто шукає способів обійти вимоги ПП та рекламодавців заради сумнівного прибутку, в нашій галузі вистачає. За спостереженнями FraudScore, кількість фроду складає приблизно третину трафіка.

Коментарі від арбітражників

Для того, щоби не бути голослівними, ми вирішили запитати у вебмайстрів про їхнє бачення щодо шахрайства в арбітражі трафіку – відгуки наводимо нижче.

Денис:

«У гемблінгу відверте шахрайство це пролив на скам-казино або схемний траф. Особливості країн з ГЕО Т-1 і Т-2 полягають у тому, що зазвичай регулятор чітко регламентує законодавство щодо азартних ігор, тому громадяни можуть цілком безпечно вгамовувати потяг полоскотати собі нерви. Зайти на такий ринок нелегко, адже потрібні значні кошти для РК та неабиякий досвід (чого вартує тільки ГЕО Англія), проте профіт тут відповідний. Отже, якщо не лити відвертий скам, то моральної дилеми я тут не бачу. Стосовно шахрайства в цілому, то повірте, в арбітражному середовищі  про першобільників, кардерів та інших хитро зроблених ділків висловлюються дуже жорстко. Всі найпотужніші джерела (той самий Фейсбук) не розглядають репутацію кожного окремого веба і не виокремлюють шахраїв від доброчесних. Натомість, щоби мінімізувати шкоду для користувачів, вони посилюють вимоги для будь-якого умовного арбітрана. Кожен керується власними мотивами, особисто мені подобається грати за правилами та вигравати чесно – своїми скілами, досвідом та креативністю. Крім того, я не виключаю такого поняття, як карма.»

Катерина:

«Взагалі, культура гри у онлайн-казино або слоти, не вважається чимось забороненим у розвинених країнах. Для умовного німця або канадійця нормально поставити певну суму, щоби випробувати фарт. Казино мають практику відшкодування програшу лудоманам, тому менеджери зазвичай сконтактовують із гравцем, перш ніж дати йому доступ. Таким чином вони убезпечують себе від неприємностей із законом. В Україні, як і в більшості країн з невисоким рівнем платоспроможності, є досить людей, які вбачають у казино спосіб заробітку. Чим керуються ці люди – не зрозуміло, адже казино створене не для того, щоби слугувати трампліном у багате життя. Гадаю, опосередковано арбітражникам можна закидати промовисті крео із саме таким посилом: пограв=збагатився. Але ж справа реклами викликати емоції, чи то реклама шоколаду, чи то реклама казино. Ви ж не вірите, що з’ївши плитку шоколаду, познайомитеся з мільйонером і він запросить вас до Парижу? Звісно ж, мільйони виграють і тут, проте не всі і не завжди, на довгій дистанції казино завжди залишається у виграші. Мета ігор – розважати. Те, що для розваг потрібні гроші, як і те, що не можна розважатися до нестями – істини, які не потребують доведення. Щодо моральної дилеми – я тут її не бачу, в казино грають повнолітні, тобто люди, які вже є дієздатними за законом. До того ж, в нашій країні почалися зрушення в сторону регулювання ігрового бізнесу і я вітаю цей процес, таким чином у нас поменшає скам-казино. Проте, на час війни я прийняла рішення не працювати з трафіком з України. Я вважаю, що ми всі знаходимося у надто небезпечному психологічному стані і розумію, що кожен прагне відволіктися у будь-який спосіб. Але особисто я не докладатимусь до навернення моїх співвітчизників до щонайменшої ігрової залежності.»

Висновок 

Погодьтеся, питання щодо правил ведення бізнесу тісно пов’язано із етичними нормами. Чорний арбітраж трафіка, між швидким збагаченням та відповідальністю перед іншими, обирає перше. Але важливо пам'ятати, що здійснення неправомірних дій може призвести до серйозних наслідків, які можуть виявитися набагато більшими, ніж короткостроковий дохід. Також варто пам'ятати, що скільки заробляє арбітражник – це питання виключно його скілів, знань і вміння адаптуватись під різні тенденції ринку, оптимізувати стратегії, аналізувати показники, і вмілий фахівець цілком може заробляти в рази більше, аніж шахрай.

UAFF пропонує замислитись над причинами та наслідками махінацій, а якщо ви лишень долучаєтесь до професії, маємо надію, що цей матеріал стане в нагоді та плюсом до рішення залишитись на світлій стороні.