Замість одного креатора, з яким команда працює над окремим роликом, можна одночасно замовляти десятки відео з різними людьми, сценаріями, подачею та візуальними стилями. Частину цього процесу вже автоматизують спеціалізовані платформи й AI-інструменти. Для арбітражу, де результат кампанії залежить від швидкості пошуку робочого креативу, така модель виглядає досить привабливою.
UGC-ферми захоплюють ринок
UGC (user-generated content) — контент, який імітує або безпосередньо відтворює досвід звичайного користувача: відгук, розпаковку, демонстрацію продукту, особисту історію чи коротке відео у форматі рекомендації.
Важливий нюанс: UGC-креатор не обов'язково є реальним покупцем. Бренд або маркетингова команда може найняти людину спеціально для створення ролика, який виглядає як органічний користувацький контент. Саме такий підхід сьогодні лежить в основі значної частини комерційного UGC.
Популярність формату пов'язана насамперед із довірою до контенту, який виглядає менш постановочним. До прикладу, в США 83% споживачів заявляють, що вважають інфлюєнсерів або авторів, на яких вони підписані, надійними джерелами інформації, згідно з опитуванням «State of Social 2025».
За класичної моделі роботи з креатором процес виглядає досить лінійно:
Команда знаходить відповідну людину
Погоджує бриф
Надсилає продукт
Чекає на зйомку
Отримує матеріал
За потреби замовляє правки
Ще одна причина зростання UGC-ферм — можливість масштабувати не тільки кількість роликів, а й їхню варіативність. У межах однієї кампанії можна працювати з різними віковими групами, зовнішністю та манерою подачі, тестувати локальних креаторів для окремих GEO, змінювати мову озвучки, сюжет і заклик до дії. Це дає ширше поле для пошуку зв'язки між аудиторією, офером і креативом.
Де брати UGC-креативи?
Одні платформи працюють як маркетплейси, де можна самостійно знаходити креаторів і запускати кампанії. Інші беруть на себе більшу частину продакшену. Окремо розвивається AI-напрям, у якому для створення ролика взагалі не потрібна реальна зйомка. Розглянемо найбільш актуальні сервіси.
Billo
Орієнтований на замовлення відеоконтенту від UGC-креаторів. Бренд формує завдання, креатори подаються на нього, після чого команда отримує готові ролики. Такий формат зручний, коли потрібні короткі відео для реклами, а власний пошук і комунікація з кожним автором займають забагато часу.
Insense
Працює ширше: платформа поєднує UGC-креаторів, інфлюєнсерів і керування кампаніями. У маркетплейсі можна шукати авторів за відповідністю кампанії та бюджетом, а також запрошувати креаторів, з якими бренд уже працював раніше. За даними самої платформи, її marketplace налічує понад 115 тис. перевірених креаторів. Це робить Insense доречним варіантом для кампаній, де UGC потрібно поєднувати з influencer-маркетингом або paid social.
JoinBrands
Побудований за моделлю двостороннього маркетплейсу: бренди публікують кампанії, а креатори відгукуються на них і створюють фото або відео. Платформа охоплює не тільки UGC, а й TikTok Shop, influencer- та affiliate-контент. Серед форматів є unboxing, product review, product demo та how-to. Для більшості UGC-замовлень автору не потрібно публікувати отриманий матеріал у власному акаунті: бренд купує сам контент і може використовувати його у своїх маркетингових каналах відповідно до умов угоди.
Influee
Робить акцент на міжнародному масштабуванні. Платформа заявляє про понад 160 тис. креаторів у більш ніж 30 країнах, а під час запуску кампанії можна обирати індустрію та мову й отримувати пропозиції від відповідних авторів. Серед доступних форматів — готові рекламні ролики, testimonials, unboxing, Reels і TikTok, а також raw UGC, тобто необроблений матеріал, який можна монтувати самостійно.
Trend
Має більш кураторську модель. Платформа працює з попередньо відібраною мережею креаторів і пропонує контент для різних задач: product shots, testimonials, unboxing, демонстрацію продукту в роботі та lifestyle-відео. Trend також заявляє про повні ліцензійні права на створений контент, що важливо, якщо ролики планується довго використовувати в платній рекламі, на сайті чи в соціальних мережах.
Окремий клас інструментів — AI-рішення. Тут уже не потрібно чекати, поки реальна людина отримає продукт, поставить світло і запише матеріал.
Creatify
Може перетворювати URL сторінки продукту на готовий відеокреатив: система аналізує інформацію про товар і генерує рекламний ролик. За описом сервісу, можна також завантажувати власні матеріали та вручну додавати інформацію про продукт.
Arcads
Використовує бібліотеку AI-акторів і дозволяє створювати рекламні ролики з віртуальними персонажами. Сервіс заявляє про понад 1000 AI-акторів, можливість створювати власних аватарів і локалізувати відео більш ніж 30 мовами. Такий підхід може суттєво скоротити production time, особливо коли потрібно швидко отримати багато варіантів одного сценарію.
Вертикалі, у яких такі крео мають сенс
Відео з людиною, яка демонструє товар, розповідає про власний досвід або показує результат використання, швидко пояснює офер без складного продакшну. Тож формат поширений в e-commerce, beauty, wellness, mobile apps та інших категоріях із коротким циклом прийняття рішення.
E-commerce
UGC може закривати одразу кілька завдань. Unboxing показує комплектацію і зовнішній вигляд товару, product demo — принцип його роботи, а короткий review відповідає на типові запитання покупця. Для недорогих товарів імпульсного попиту це особливо доречно: замість постановочного рекламного сюжету достатньо показати продукт у побутовому контексті. Наприклад, ролик із демонстрацією кухонного гаджета може за кілька секунд пояснити його функцію краще, ніж статичний банер.
Beauty та wellness
Тут важливу роль відіграють personal story і testimonials. Креатор може показати процес використання косметичного засобу, текстуру продукту, упаковку або власний досвід. Водночас для health-related оферів є суттєве обмеження: рекламне відео не повинно створювати необґрунтованих медичних обіцянок або видавати постановочний досвід за підтверджений результат.
Mobile apps
UGC часто використовується як демонстрація сценарію: людина показує, для чого встановила застосунок, як ним користується або яку проблему він допомагає вирішити. Для мобільної гри це може бути реакція на ігровий момент, для utility-app — демонстрація конкретної функції, для сервісу редагування фото — коротке порівняння можливостей.
Dating
Формат може використовуватися для передачі емоційного сценарію: знайомство із застосунком, реакція на його функції, розповідь про пошук пари або демонстрація інтерфейсу. Значення має відповідність креативу реальному продукту. Якщо ролик створює враження особистої історії, якої насправді не було, аудиторія може сприйняти його як маніпулятивну рекламу.
Є й категорії, де UGC-подача може мати негативний ефект. Якщо продукт дорогий, технічно складний або пов'язаний із високим ризиком, надмірно аматорський ролик здатен знизити довіру. Покупець може очікувати професійної демонстрації, сертифікації, експертного пояснення або чітких характеристик.
Це стосується, зокрема:
Дорогих технологічних товарів і складної електроніки;
Фінансових та інвестиційних продуктів;
B2B-сервісів із довгим циклом продажу;
Медичних продуктів і послуг, де важливі доказовість та кваліфікація;
Преміальних товарів, для яких візуальна якість є частиною цінності бренду.
У дорогому сегменті, наприклад, UGC можна використовувати лише як частину креативу: герой привертає увагу й формулює проблему, а далі ролик переходить до професійної демонстрації продукту.
Тонни креативів = тонни тестів?
Велика кількість UGC-роликів створює спокусу запускати їх усі одночасно й чекати, який варіант «вистрілить». Такий підхід дає багато даних, але не обов'язково багато корисних висновків. Якщо в кампанії одночасно змінюються герой, hook, сценарій, мова, ГЕО і CTA, після завершення тесту складно визначити, що саме вплинуло на результат.
Тому UGC-ферма має працювати як система перевірки гіпотез. Кожен новий ролик бажано прив'язувати до конкретної змінної або комбінації змінних. Наприклад, один офер можна подати через кілька різних hooks.
Є сенс розкладати тестування за кількома рівнями:
Концепція. Перевіряється сама ідея креативу: проблема, вигода, демонстрація, testimonial, comparison тощо.
Hook. Якщо концепція працює, можна створити кілька перших секунд ролика. Саме вони значною мірою визначають, чи продовжить користувач перегляд.
Подача. Той самий меседж можна записати з різними героями, у різному темпі або з іншим монтажем.
CTA. Для частини оферів має сенс порівнювати прямий заклик до дії з м'якшим переходом до наступного кроку.
Такий підхід дозволяє не плутати новий креатив із просто новою версією старого відео. Якщо змінено лише фон або одяг креатора, це візуальна варіація. Якщо ж змінено проблему, аргумент і спосіб подачі, перевіряється вже інша рекламна гіпотеза.
Після першого етапу тестів слабкі варіанти варто відсікати за заздалегідь визначеними критеріями, а не продовжувати витрачати на них бюджет лише тому, що на виробництво вже пішли гроші. При цьому ранні результати не завжди достатні для остаточного висновку. Значення мають:
Обсяг трафіку
Бюджет
Тривалість тесту
Сезонність
Статистична стабільність результатів
Найбільш продуктивною може бути матриця, у якій одна сильна концепція розгортається в кілька напрямів. Наприклад, якщо базовий UGC-ролик із демонстрацією продукту показує хороший результат, можна не просто дублювати його десятки разів, а перевірити три нові hooks, два типи героїв і кілька локалізованих версій.
Чи окупається UGC-конвеєр?
На перший погляд UGC-конвеєр виглядає дешевим способом отримати багато реклами. Один короткий ролик може коштувати близько $100, а серія з десяти відео — вже близько $1000 без урахування додаткових витрат.
Наприклад, Insense у своїх актуальних рекомендаціях називає $100 стартовою ціною за UGC-відео, причому фінальна сума залежить від складності завдання, досвіду креатора, ніші, raw footage, додаткових hooks та прав на використання контенту.
Краще рахувати не вартість одного відео, а вартість однієї протестованої гіпотези. Якщо 10 роликів коштували $1000, але фактично перевіряли лише одну й ту саму ідею, production cost на гіпотезу залишається високим. Якщо ті самі $1000 дали 20–30 різних комбінацій hooks, персонажів і сценаріїв, економіка вже інша.
Для оцінки результату варто дивитися щонайменше на:
CPA/CPL — скільки коштує цільова дія;
CTR — наскільки креатив спонукає перейти далі;
CPC — ціна залучення кліку;
CVR — конверсія після переходу;
ROAS — співвідношення рекламного доходу та витрат;
Payback period або contribution margin — залежно від моделі монетизації, наскільки швидко окупаються витрати.
Останній показник особливо важливий для оферів із повторними покупками або підпискою. Креатив може не виглядати найкращим за початковим CPA, але приводити користувачів із вищою довгостроковою цінністю. І навпаки, дешевий перший лід не гарантує хорошої економіки всієї воронки.
Висновок: UGC-ферма — інструмент чи бульбашка?
UGC-ферма має сенс там, де бізнесу або performance-команді регулярно потрібні нові рекламні гіпотези. Маркетплейси креаторів скорочують пошук виконавців, стандартизовані брифи прискорюють виробництво, а AI-інструменти дозволяють швидко створювати додаткові варіації. У результаті за той самий період можна протестувати більше hooks, сценаріїв, персонажів і локалізованих версій.
UGC-ферму варто сприймати передусім як модель виробництва й тестування креативів. Вона може бути економічно виправданою, якщо команда знає, що саме тестує, має достатній обсяг трафіку для отримання даних і використовує результати для наступних ітерацій. Якщо ж контент виробляється просто заради кількості, перевага масштабу швидко зникає.
Платформи для роботи з креаторами та AI-інструменти все ж не стали універсальним рішенням для арбітражників: результат усе ще залежить від оферу, аудиторії, якості гіпотез, рекламного каналу та економіки конкретної воронки.
Що кажуть арбітражники.