Коротка історія Арбітражу Трафіку з колиски до сьогодення

Опубліковано: 26.10.2022

Поняття «арбітраж» запозичене з економіки та означає заробіток на різниці цін. Розповсюджений приклад – купівля акцій на фондовій біржі, для того, щоби продати їх на іншій, за вищим курсом. В результаті такого арбітражу прибутком є сума, що становить різницю між купівлею та продажем.

Арбітраж трафіка — термін, який використовується здебільшого на пострадянському просторі, точніше, на території колишньої СНД. У інших країнах світу ця галузь знана, як партнерский маркетинг (affiliate marketing).

Поняття арбітражу трафіка, його відмінність від партнерського маркетингу та СРА-маркетингу

Якщо говорити в цілому, партнерський маркетинг – це узагальнюючий термін, оскільки сутність заробітку на різниці цін працює і в арбітражі трафіка, і в СРА-маркетингу. Проте відмінності є, вони полягають у способах, які використовуються для заробітку на партнерських товарах.

У колишній СНД під партнерським маркетингом розуміють отримання прибутку від реалізації чужих товарів, тобто будь-який опт, за визначенням, рахується афілейт маркетингом.

Партнерами є власник товару та той, хто його реалізує і заробляє на різниці між оптовою та роздрібною цінами.

СРА-маркетинг (Cost Per Action (CPA) — «ціна за дію») – модель, яка з’явилася завдяки переходу ринку в Інтернет. Тут партнери заробляють на рекламі товару, та на залученні потенційних покупців. Власник товару, він же рекламодавець, готовий сплачувати відсоток за певну дію, зазвичай це залучення нових користувачів для реєстрації на сайті або купівлі товару/послуг тощо. Ця модель стоїть у основі роботи партнерських програм, які ще називають СРА-мережами. Саме на партнерках рекламодавці шукають сторонні майданчики, де можна ефективно рекламувати свій товар.

Партнерами є власник товару та той, хто приводить користувачів/покупців до магазину/сайту власника.

Арбітраж трафіка – це процес, який відрізняється від обох вищенаведених видів маркетингу проте є частиною кожного з них. Інакше кажучи – це співробітництво з рекламодавцем за умовами СРА-мережі. Ціль арбітражника спрямувати трафік (користувачів) на сайт замовника реклами та спонукати лідів робитиобумовлені рекламодавцем дії.

Партнерами у арбітражі трафіка є власник товару та арбітражник, якщо він працює з рекламодавцем напряму. В разі, якщо вони працюють за посередництвом СРА-мережі, арбітражник, фактично є субпідрядником партнерки.

Хто такий арбітражник?

Affiliate (аффіліат), арбітражник або вебмайстер — виконавець, який бере на себе зобов’язання запропонувати користувачам оффер (товар або послугу), створює рекламу кампанію, залучає та переспрямовує трафік на сторінку/сайт оффера. Показником ефективності РК є конверсія. Чим більший відсоток лідів перетворюються на покупців, тим вищою вважається конверсія реклами. За кожну здійснену конверсію арбітражник отримує відрахування (комісію).

Формула «купити дешевше – продати дорожче» занадто загальна і не відображає діяльності абрбітражника повністю. Для успіху в арбітражі трафіка недостатньо лише кмітливості продажника або креативності, не менш важливі ретельність та уважний аналіз всіх бізнес-процесів. Від сукупності цих якостей та навичок залежить розмір та стабільність доходу вебмайстра.

Історія виникнення арбітражу трафіка

Вперше термін «Арбітраж трафіку» був оприлюднений 8 грудня 2004 року. Саме в цей день Google опублікував попередження про блокування сайтів під MFA. В цьому повідомленні пошуковик зазначив affiliate arbitrage як самостійне явище. Початкова сторінка не збереглася, проте текст досі можна знайти.

Незважаючи на відмінності між партнерським маркетингом та арбітражем трафіку, саме поняття affiliate marketing передувало терміну affiliate arbitrage.

Як стверджує легенда, засновник Amazon.com, Джефф Безос зустрівся на вечірці з жінкою, що висловила бажання продавати книги про розлучення на своєму веб-сайті. Бізнесмен зацікавився та висунув зустрічну пропозицію – зв’язати її сайт із своєю платформою, таким чином Amazon міг би отримувати свій відсоток від продажів. Саме ця ідея лежить у основі програми Amazon.com Associates.

Офіційна версія від засновників зазначає, що «перша в мережі партнерська програма» розпочала своє існування у липні 1996 року. Тоді керівництво запропонувало співробітникам компанії розмістити на своїх особистих сайтах та сторінках посилання на товар з Amazon.com. Кожного разу, як користувачі переходили за цими посиланнями, співробітники Амазон отримували винагороду.

Проте, платформа Безоса не є першопрохідником – ще до 1996 року існували декілька сайтів, які керували партнерськими програмами в Інтернеті. Тож Amazon.com лише сформулював концепцію, яка досі діяла у зародковому стані.

До речі, співтовариство Affiliate marketing не визнає першості Amazon. Майже всі гуру єдині у думці, що арбітраж трафіку у сучасному вигляді, зародився майже за рік до народження Amazon.com Associates.

Знаковими подіями арбітражу стали запуск LinkShare (нині Rakutenadvertising) та Be Free (вже не існує). Commission Junction (сьогодні відомий, як CJ affiliate) та ClickBank засновані в 1998 році. Останні дві мережі донині вважаються найбільшими гравцями на ринку партнерського маркетингу.

Проте, нехай із запізненням, саме Джефф Безос популяризував ідею аффілейт маркетингу. Завдяки грамотному піару Amazon, партнерський маркетинг опинився на шпальтах відомих видань та усталився в якості перспективної бізнесової галузі.

Що передувало Amazon.com

У лютому 2000 року Amazon повідомила, що отримала патент на всі основні компоненти партнерської програми. Заявка на патент була подана ще у червні 1997 року, тобто раніше, ніж це зробила більшість інших партнерок. Проте, вона була не першою, адже аналогічні заявки раніше направили:

–          PC Flowers & Gifts.com (жовтень 1994 року);

–          AutoWeb.com (жовтень 1995 року);

–          Kbkids.com/BrainPlay.com (січень 1996 року)

–          EPage (квітень 1996 року)  та декілька інших.

У ті золоті часи арбітраж суттєво відрізнявся від нинішнього – він не вимагав регулярної оптимізації рекламних кампаній, а конверт був стабільним та високим. Вебмайстри нульових без перешкод використовували безкоштовний трафік, де основними джерелами були:

·         спам;

·         дорвеї – ресурси, оптимізовані під один або багато пошукових запитів, з метою потрапити в топ пошукових видач;

·         СДЛ – «сайти для людей», інакше майданчики з цікавим та корисним контентом, створеним в першу чергу для користувачів, а не для пошуковиків;

·         MFA (Made For Adsence) — окремий вид сайтів, створених з метою заробітка на розміщенні контекстної реклами сервісу Google Adsense..

Цікаво, що наприкінці 90-х товарна ніша лише набирала обертів, тож цілком справедливо вважається, що affiliate marketing бере початок від маркетингових концепцій, які активно розвивалися завдяки ресурсам для дорослих.

Інтернет відкрив доступ широкому загалу до контенту адалт, тож у перших вебкам- та дейтінг-сайтів почали з’являтися партнерські програми, які пропонували винагороду за залучених клієнтів.

Як зазначив у свій час член ради директорів Affiliate Union Брайан Кларк: «Я великий прихильник індустрії для дорослих, хоча ні в якому разі не є споживачем їх продукту — проте глибоко поважаю те, як багато іновацій в онлайн бізнес-моделях дійсно проходять в першу чергу у цій галузі».

З його думкою збігається судження маркетологів та інсайдерів індустрії для дорослих, що саме CyberErotica була або першим, або одним з перших новаторів у області аффілейт маркетингу, з її моделлю ціни за клік (PPC). За даними онлайн-виданняTechCrunch, CyberErotica створила першу компанію affiliate marketing ще в 1994 році. З тих часів багато змінилося, зокрема, з причини зростання масштабів шахрайства, нині індустрія майже не використовує партнерські програми з оплатою PPC.

Як все починалось на території колишньої СНГ

На пострадянському просторі арбітраж трафіку почав набувати популярності в 2009-2012 роках. Один з найвідоміших офферів того часу – «Титан гель» для чоловіків, а однією з перших партнерських програм називають Umax. Рахується, що саме з її заснуванням в 2003 році, в СНД з’явився арбітраж трафіку у сучасному вигляді. До 2005 року ця мережа тримала першість за об’ємами виплат.

В ті часи почали діяти біржі кліків та букси – сайти, які платять користувачам за виконані завдання (лайк, коментар, реєстрація та ін.). Серед перших офферів були, здебільшого фінансові піраміди, бінарні опціони  та БАДи. Лише за місяць роботи вебмайстри заробляли значні суми, деяким вдавалося з мінімальними витратами на РК отримувати до 10 тисяч доларів на день. Наприкінці нульових остаточно сформувалася вертикаль «Нутра», саме її оффери користувалися шаленим попитом. Коефіцієнт ROI у 300–400% тоді був звичайною справою.

Проте, з часом змінювалися вимоги до трафіку з безкоштовних джерел. SEO ускладнювався, а біржі посилань зіскамилися, тож більша частина майданчиків перетворилася на смітники. Останньою краплею, яка поставила хрест на безкоштовному трафіку як такому – поява CPI-офферів на утиліти. На попандерах чудово зливалися ленди із жахаючим «У вас вірус!», вони приносили прибуток вебмайстрам, проте перетворювалися на постійний головний біль для рекламних мереж.

Нині рекламодавці ретельно відстежують якість трафіку, вимагають виконання КРІ та забороняють misleading (вводити користувача у оману).

Сучасні перспективи арбітражу трафіка

Сьогодні арбітраж трафіку переживає підйом, головна причина – масовий перехід бізнесу у онлайн формат. Більшість власників офлайн магазинів та закладів вже не сумніваються у перспективності онлайн торгівлі та послуг та намагаються якісно представити свій товар на широкий загал.

Арбітраж трафіка – сміливо можна назвати галуззю, яка «рухає» Інтернет, за деякими даними, партнерський маркетинг генерує сьогодні ринок у близько 7 мільярдів доларів. При цьому важливо, що впевнено зростає частка офферів від серйозного бізнесу. Як на думку Uaff, арбітраж трафіку – це серйозно і, швидше за все, назавжди.

Останнє редагування: 27.02.2024