Монетизація свіпстейків: на чому заробляють у ніші?

Опубліковано: 10.03.2025

Вертикаль відома дуже давно. Її назва «sweepstake» дослівно означає «лотерея», «розіграш». Дійсно, переважна більшість оферів у ніші пов’язана з пропозиціями взяти участь в розіграші цінних призів (наприклад, айфонів, ноутбуків, побутової техніки, брендового одягу), подарункових сертифікатів, знижок, промокодів тощо. 

Як працюють свіпи

В обмін на участь у конкурсі охочі повинні, до прикладу, заповнити анкету й залишити певні дані: електронну адресу, номер телефону тощо. Іноді анкета досить розширена і має формат опитування. Що дає така вимога? Для рекламодавців це можливість створити повноцінну клієнтську базу з необхідною інформацією. 

Рекламні кампанії у цій вертикалі не вимагають значних вкладень. Водночас свіпи є стабільним джерелом хороших конверсій, тому ніша вигідна для арбітражників — як для профі, так і для новачків. Через свіпи можна швидко сформувати цільову аудиторію, а отримані дані користувачів згодом використовувати для власних маркетингових цілей. 

До свіпстейків вдаються власники великого й малого бізнесу, щоб рекламувати товари та послуги, але цей метод полюбляють також власники сірих та чорних оферів. У статті розберемо різні способи заробітку у вертикалі — від легальних до тих, яких слід уникати.

Моделі оплати у свіпстейках

Загалом можна виділити 3 найбільш поширені моделі оплати у цій вертикалі:

1. SOI — найпростіший спосіб і водночас найменш надійний. Він полягає у тому, що користувачу достатньо заповнити анкету і вказати свій email або номер телефону — арбітражник отримує виплату за кожну таку здійснену юзером дію. Ця модель оплати зазвичай використовується, якщо рекламодавцеві потрібно швидко набрати аудиторію.

2. DOI — у порівнянні з попереднім цей спосіб дещо складніший. Користувач, який вказав email, повинен його підтвердити. Тобто перейти за посиланням зі своєї електронної адреси. Так у рекламодавця є змога фільтрувати лідів та одразу відсіювати ненадійних. Адже в першому випадку користувач може вписати фейкову пошту або номер телефону. Ті, хто проходять верифікацію, переважно зацікавлені в продукті чи послузі.

3. Credit Card Submit — ця цільова дія складніше, ніж попередні. Та загалом вона найбільш виграшна для реклів. Вебмайстер отримує виплату за користувача, який вказав дані своєї платіжної картки. Для підтвердження підписки з картки повинна списатися незначна сума — як правило, не більше 1-5$. Клієнт має певний пробний період, щоб оцінити якість продукту/послуги. Після його закінчення з картки знімається повна сума вартості послуги чи товару. Така сума буде списуватися періодично — раз в місяць, квартал, півроку, рік тощо. Умови оплати мають бути прописані у правилах підписки.

На чому заробляють рекламодавці?

У цьому розділі детально розглянемо, які можуть бути способи отримання доходу на свіпах та як за звичайним (на перший погляд білим) офером може приховуватись скам. 

Збір лідів і перепродаж баз даних

У переважній більшості свіпів охочим взяти участь у розіграші треба вказати:

• вік,
• стать,
• місто/країну проживання,
• електронну адресу,
• номер телефону,
• хобі/звички/вподобання.

Це допомагає рекламодавцям ретельніше дослідити цільову аудиторію і в подальшому створювати рекламні стратегії, що закриватимуть запити користувачів. 

Іноді в анкети включають додаткові запитання. Наприклад, про сімейний стан, наявність дітей, посаду, дохід тощо. Це робиться для того, щоб рекламодавець чи арбітражник міг за бажання перепродати зібрану базу клієнтів іншим рекламодавцям. 

Наприклад, бренд техніки проводить розіграші гаджетів до великодніх свят. Учасників просять заповнити невеличкий опитувальник, в якому містяться питання про рівень доходу. Через півроку користувачі отримують емейл-розсилки з рекламою казино та натрапляють на подібну рекламу в соцмережах. Що відбулося? Очевидно, перший рекламодавець продав дані клієнтів одному з онлайн-казино. 

Рекламодавець/арбітражник отримав додатковий дохід. Однак наскільки це легально?

Чи законно продавати бази даних?

В Україні такі дії підпадають під закон «Про захист персональних даних». Згідно з його положеннями, обробка персональних даних (сюди входить і купівля-продаж) правомірна у тому випадку, якщо суб’єкт дав згоду на обробку своїх даних. При цьому важливо, щоб була зазначена мета обробки даних. Власне, мета збору та обробки, а також права надавача особистої інформації повинні бути прописані у правилах Політики конфіденційності. 

Цей документ має міститися на сайті власника бізнесу, а посилання на нього — додане в анкету зі збору даних. Зазвичай, на практиці отримання дозволу на обробку даних виглядає як відмітка про згоду наприкінці реєстрації чи опитування. 

Відповідно, для правомірної купівлі та продажу баз даних повинна укладатися угода про купівлю-продаж. Одна з умов її чинності — це законно отримана згода від суб’єктів персональної інформації.

Тобто у деяких випадках перепродаж персональних даних може бути цілком законним, якщо користувач натиснув галочку, не прочитавши Політику конфіденційності.

Ретаргетинг, email-розсилки

Користувачі, що заповнили анкети та погодилися на обробку їхніх даних, стали для бренду так званою «теплою» аудиторією. Ретаргетинг дозволяє знову «активувати» цих користувачів через показ відповідної реклами. 

Можливості для налаштування цього інструменту присутні не лише в Meta чи Google Ads, а й в багатьох рекламних системах. Наприклад, користувач, що брав участь у розіграші ґаджету, надалі бачитиме в соцмережах та на сайтах новин рекламні банери з пропозиціями від магазину побутової техніки, який ініціював розіграш. 

Те ж саме і з емейл-розсилками. Якщо користувач залишив свою пошту, з часом він отримуватиме листи з новинками товарів, вигідними цінами та акціями. Ретаргетинг за витратами переважно дешевший, ніж емейл-маркетинг. Але обидва способи будуть особливо ефективні, якщо користувач раніше не просто заповнив анкету, а й зробив покупку на сайті. 

У цих маркетингових стратегіях немає нічого нелегального, якщо тільки це не сірі або чорні офери.

Апсейл інших продуктів/послуг

Часто замість вказаного в рекламному крео товару користувачу, який заповнив заявку, пропонується зовсім інший продукт або послуга. І, як правило, вони дорожчі. Однак не рідше можна натрапити на несподівані офери — онлайн-казино або мікрокредитів. 

На основі наявної бази даних з допомогою певних сервісів можна знайти додаткову інформацію про користувачів, щоб зробити рекламну пропозицію максимально прицільною. Але такі методи притаманні чорним нішам.

З плюсів — свіпи для подібних оферів дають чимало дешевих кліків. З мінусів — потрібно ретельно вивчати законодавство відповідного ГЕО, оскільки ви ризикуєте не лише потрапити в бан. Діяльність, пов’язана з чорними нішами, часто карається законом. 

Мобільний білінг, платні підписки

Йдеться про тип підписки PIN Submit. Власне, це те ж саме, що Credit Card Submit, але у цьому разі користувач підписується на якийсь сервіс через номер мобільного. Для підтвердження підписки необхідно вказати код, який надійде на номер в sms. Іноді — відсканувати QR-код. Після цього з мобільного рахунку підписника списуються кошти. 

Для підписки користувачам пропонують різноманітний інфоконтент (книги, рецепти, новини, прогнози погоди, гороскопи), у тому числі 18+, а також ігри, теми для меню і робочого столу, антивіруси, дейтинг, онлайн-кінотеатри. Коли підписник надсилає платне sms чи вводить pin для підписки (на лендінгу чи в отриманому повідомленні), арбітражнику зараховується конверсія. Тобто покупка здійснюється через мобільного оператора. 

Якщо ви будете лити заборонений трафік, вас рано чи пізно заблокують. Водночас мобільні підписки можуть бути білими — але тільки у тому випадку, коли користувач усвідомлює, на що він підписується і за що платить. Є рекли, які чесно платять за кожного ліда. Цей метод підходить і для початківців.

Проте зазвичай понад 50% користувачів навіть не розуміють, що підписалися на платний контент. А зрозумівши це, не знають, як відписатися. І це суттєвий мінус, адже метод отримання лідів не зовсім легальний.

Списання з карти через CC Submit

Офери з таким типом оплати користуються популярністю у країнах Tier-1 і Tier-2, де онлайн-продажі розвинені краще. Як вже зазначалося вище, цільовою дією є введення даних банківської картки. Модель має складну воронку, тому підходить для більш досвідчених арбітражників. Щоб викликати високий рівень довіри, треба подбати про створення якісних прелендів. 

У білих оферах користувачу дається trial-період, під час якого він може затестити пропонований продукт, у більшості випадків заплативши невелику символічну суму. Або ж пропонується одразу списати з картки певну суму — вартість продукту. Проте клієнт поінформований про умови оплати і користування послугою чи товаром, зняття коштів відбувається за згодою користувача.

Це ж стосується випадків, коли юзер добровільно оплачує участь у розіграші, розуміючи, що він може і не виграти. По суті, така дія рівноцінна купівлі лотерейного квитка.

Проте є і зворотна сторона медалі. Цю модель часто використовують шахраї у своїх фішингових схемах. Так, вони можуть видавати себе за відомий бренд чи компанію. При цьому умови підписки можуть бути цілком прозорими, тобто вказаний тестовий період, початкова оплата, щомісячна оплата тощо. Але коли користувач вносить платіжну інформацію, з його картки, наприклад, списуються всі кошти, які були на балансі. 

Несанкціоновані списання можуть мати й інший характер. Зокрема, знімається не та сума, яка вказана в правилах підписки, одразу знімається вся сума, періодично відбуваються списання різних сум, про які власник картки не був попереджений. Водночас немає чіткої інструкції, як відписатися. А якщо вона і є, то не працює: кошти продовжують зніматися в хаотичному порядку. 

Це очевидно незаконна схема, яка передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство. Тому збираючи дані платіжних карток, намагайтеся діяти виключно в рамках закону. У тому числі дотримуватися політики конфіденційності та не передавати ці дані третім особам.

Просування чорних оферів: чи варто ризикувати

Як бачимо, вертикаль свіпстейків можна використовувати для різного роду оферів. Наприклад, лити трафік на скам, тобто шахрайські платформи, що призводить до викрадання особистих даних користувачів або списання коштів з їхніх рахунків та банківських карт.

Ми наполегливо засуджуємо чорні ніші. Перш ніж вдаватися до таких дій, пам’ятайте, що шахрайство карається законодавствами різних країн. В Україні за незаконне заволодіння чужим майном або інтелектуальною власністю передбачено 4 ступені покарання:

• штраф у розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян/громадські роботи до 240 годин/виправні роботи до 2 років/обмеження волі до 3 років;
• за повторне шахрайство або групові шахрайські дії за попередньою змовою — штраф 50-100 неоподатковуваних мінімумів/виправні роботи на 1-3 роки/обмеження волі до 5 років/позбавлення волі до 3 років;
• за незаконні дії, вчинені з використанням електронно-обчислювальної техніки, або у великих розмірах — позбавлення волі від 3 до 8 років;
• за участь в організованій шахрайській групі або шахрайські збитки в особливо великих розмірах — позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна. 

А за порушення законодавства про захист персональних даних передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафів від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тому, працюючи зі свіпстейками, кожен арбітражник робить вибір — не лише оферу як такого, а й власних принципів. Тож ми наполегливо радимо ретельно перевіряти рекламодавців, дізнаватись, з якою метою збираються дані користувачів, та уникати відвертого скаму через чорні свіпстейки.

Останнє редагування: 12.03.2025